Як перевірити, чи добре чує малюк?

Уже в перший рік життя малюк дивуватиме вас своїми досягненнями на різних етапах розвитку: першою посмішкою, настійливими спробами навчитися повзати і, можливо, першими невпевненими кроками, намаганнями навчитися їсти самостійно ложкою… Але як ви можете знати, чи нормально розвивається слух дитини?

Бажано, щоб слух немовляти перевірили ще до того, як йому виповниться місяць. Це можуть зробити лікарі з неонатологічного відділення ще у пологовому будинку чи дитячий отоларинголог при першій вашій профільній консультації у дитячій поліклініці. Цей тест простий, забирає лише кілька хвилин часу і малюки, як правило, у цей час просто сплять.

Більшість немовлят успішно проходять першу перевірку слуху. Але навіть якщо результати перевірки слуху вашого малюка незадовільні, це не означає, що в нього виявлено проблеми зі слухом. Можливо, просто потрібен повторний огляд. Однак, якщо і другий тест покаже імовірність втрати слуху, рекомендується виконати повне й комплексне обстеження щодо якості слуху дитини ще до того, як їй виповниться три місяці.

На що звертати увагу?

Іноді проблеми зі слухом розвиваються у дитини з часом, на різних етапах дорослішання. Навіть якщо ваш малюк успішно пройде перевірку слуху для новонароджених, продовжуйте спостерігати за його поведінкою і реакціями, аби вчасно помітити ознаки, які можуть свідчити, що слух дитини змінюється. Зважайте на нижче наведені підказки, аби самостійно контролювати, як розвивається ваша дитина і чи нормально вона чує. Але не забувайте, що всі малюки різні й можуть досягати певних етапів розвитку у різному віці.

Отже ваша дитина має…

Від народження до 3 місяців:

• Реагувати на гучні звуки.

• Дослухатися до звуків музики, голосу, повертаючи голівку у бік джерела звуку.

• Пробувати вокалізувати (вимовляти протяжні голосні звуки).

• Усміхатися або заспокоюватися, коли з нею спілкуються.

• Впізнавати голос мами і заспокоюватися, якщо плаче, коли його чує.

Від 4 до 6 місяців:

• Чітко стежити очима за джерелом походження звуку.

• Відповідно реагувати на тональність голосу: заспокоюватися, коли до неї звертаються лагідно, і нервувати від підвищеного тону звернення, гучного голосу, різких звуків.

  • Вокалізувати та повторювати нескладні звуки, вимовляти нескладні склади: «да», «ба», «ма»…

• Із задоволенням бавитися іграшками, які видають різні звуки, відповідно реагуючи.

• Звертати увагу на музику.

• Лякатися від гучних різких звуків.

Від 7 до 12 місяців:

• Реагувати, коли до неї звертаються на її ім’я, а також коли до неї говорять — навіть неголосно.

• Обертатися у напрямку звуків.

• Виконувати те, що від неї просять, як-от такі прості прохання: «підійди сюди», «покажи…», «дай…».

• Дивитись на предмети, про які ви говорите.

• Починати повторювати складніші звукосполучення.

Коли потрібно звернутись до лікаря?

Саме батьки та дідусі й бабусі можуть першими запідозрити, що дитина має певні проблеми зі слухом — адже вони проводять більше часу з малюком і можуть спостерігати за тим, як він грає, реагує на слова, намагається говорити сам. Якщо ви сумніваєтеся у тому, що малюк добре чує, неодмінно скажіть про це своєму педіатру або одразу зверніться до дитячого отоларинголога. Діти, у яких втрату слуху виявляють у ранньому віці та яким надають адекватне лікування, можуть нормально розвивати мовлення на рівні з іншими дітками свого віку.

Хоча причини втрати слуху у немовлят часто невідомі, дитячий отоларинголог може поставити вам кілька запитань, аби виявити, що саме могло призвести до патології. Тож вам потрібно знати…

• Чи мають інші члени вашої сім’ї проблеми зі слухом?

• Чи виникали будь-які ускладнення перебігу вагітності або під час пологів?

• Чи народилася ваша дитина у визначені терміни або раніше? На якому тижні вагітності?

• Чи ваша дитина мала невелику вагу при народженні (яку точно?)?

Важливо, однак, розуміти, що у 50% дітей, народжених з повною або частковою втратою слуху, не виявляють жодних відомих факторів ризику. Втрата слуху іноді може бути спричинена іншими проблемами зі здоров’ям, тому вашій дитині потрібна повна консультація дитячого отоларинголога, а також, можливо, інших дитячих лікарів вузької спеціалізації за рекомендаціями педіатра.

Знайдіть підтримку!

Навіть якщо у вашого малюка буде виявлена повна або часткова втрата слуху, знайте, що ви не самотні у такій ситуації. Тисячі малюків та їхніх батьків по всій країні поділяють ваш досвід. Запитайте свого педіатра, отоларинголога чи психолога про діючі у вашому місті чи районі батьківські групи підтримки, центри розвитку або дитячі організації, до яких ви могли б приєднатися для обміну досвідом, обговорення та заохочення. Ваш особистий досвід також може допомогти іншим батькам!